Ілюзія
Легко спадає вечір на втомлене місто.
Здається, що темно - о, вічна ілюзія тьми!
Не видно зірок. Хтось їх умив і прибрав. Чисто.
Ніби у храмі, де тихо співають псалми.
Стиха впертись чолом до віконної шибки.
Лише ти і всесвіт! Або ж міліарди світів.
І знову окрім висоток нічого не видко,
Ні пляцка-землі, ні трійко могутніх китів...
Довго стояти й дивитись темряві в очі
І раптом відчути знадвору чийсь подих чужий.
Пильнує незримий тебе хтось кожної ночі,
Поки не визирне сонце і ранок рудий.
Київ, 06.12.2015
