Чарівний край Карпати
з рубрики / циклу «Пейзажна лірика»
Одного разу, в сонячну годину,
Ходила в ліс, щоб назбирать ожину…
Мов ящірка, вертілася стежина,
На полонині розбрелась маржина.
Летіла в гори - за плечима крила,
В руках біленька, плетена корзина.
Десь поряд зазвучала коломийка -
В ній кожне слово цінне, як перлинка,
Дотепна, жартівлива і весела
Про край Карпатський - і міста, і села.
Ряхтіла в небі сонячна гардина,
Пишалася в ґерданах горобина,
Крисані одягли зелені гори,
Ще й камізельки, вишиті узором,
З червоними китайками до пари,
Немов овеча шерсть, біліли хмари…
А полонини, як альпійські луки,
Мелодія Карпат - трембіти звуки…
Під враженням чарівної картини,
Забула я про ягоди ожини,
Бо в горах є...більш дивовижні речі!
Додому повернулась аж під вечір.
Ще довго не могла ніяк заснути -
На підвіконні червоніла рута,
Купалась ніч у місячному сяйві,
блищали зорі, золоті й русяві.
Як кіт, прокрався сон у кожну хату,
І задрімали чарівні Карпати...
маржина - худоба
коломийка - дворядкова народна пісня (співанка)
ряхтить - мерехтить
ґердани - шийна бісерна прикраса
крисаня – капелюх, бриль
камізелька – безрукавка, жилетка, кептар
китайка – шовкова тканина
м. Київ, 1.07.2014