ВІРШУВАННЯ ДЛЯ ЗАБАВИ
1
З в е л и к и м и п р и г у м о р і.**
Поет віршує - ради слави,
Пенсіонер - лиш для забави.
Тому руду він не копає,
Вірші, як булки випікає.
Тепер він вільний і знічев’я
Так з нього й пре багатослів’я.
То щоб його угамувати
Слова потрібно римувати.
Багатослів’ю буде гірше
Як зв’яжеш їх у акровірші.
(Сам лиш попробував, старався,
В’язав, в’язав, а він не дався)
2
Чому в незнане нам ходити
В чужих країнах грязь місити?
Будь на крилатому коні
У себе, в рідній стороні!
Хоч і чужого не цурайся,
Чогось путящого навчайся.
Громадянином щоби бути
Народ і землю треба чути,
Любити рід свій до нестями,
І лікувати його рани!
3
Т р і ш к и л і р и к и.
На дачі соловей співає.
Після дощу веселка грає.
Трава шовкова зеленіє.
Весняне сонце ніжно гріє.
Цвіте бузок, а з ним калина,
Стрункі береза й яворина,
Агрус, смородина, порічки
Малеча грає біля річки.
Десна зваблива і грайлива -
Відпочивай і будь щасливим!
4
А к о л и с е р й о з н о…
Не можеш жить без віршування -
Це серця дар, душі послання,
Можливість з небом спілкування,
Та людям від Творця вітання.
Твори, пиши, віншуй, співай!
Хто там що скаже - не зважай.
Пиши, як грамоту ти знаєш.
Співай, якщо її не маєш.
Як думка будить, гріє слово,
Щось заболить, чи бачиш нове,
Чи щось пече, чи грає кров.
Кипить ненависть чи любов,
Чи від природи здивування,
Красою, щастям милування,
Урвавсь терпець, волає гнів,
До олігархів та панів -
Просниcь у летаргічнім сні -
То Сурма грає до борні!
5
Поет ти, геній, чи творець:
Скрізь ти в окопі, ти боєць!
Якщо не можеш не писати -
Знать, творчу вдачу дала мати!
В народну мудрість скарб покласти
Не кожному виходить щастя.
Пісні, вірші - це мільйони
Взялись за римові закони.
А з Аполлоном в колісниці
Лиш геніальні одиниці.
Простий творець, поет чи геній
(ІВАН, ТАРАС, ВАСИЛЬ, ЄВГЕНІЙ)***
На сито справ, років, віків,
Думок, творінь, пісень, віршів
Клади відтворене тобою,
Не бавсь оцінкою людською.
Чи похвалу ти будеш мати,
Ганьбу, гоніння, навіть грати!
Якщо за вірш в тюрму попав,
Знать, щось путяще написав!
Якщо зло бачиш, правду чуєш,
Віршем своїм народ схвилюєш,
Та він підніметься з колін -
То божий дар, небесний грім!
_
*Вперше надруковано в збірці «Божий промисел від трипільців
до українців», Харків, Видавництво «Лідер», 2011, С. 8.
** Скромні відповіді автора на заклики великих з 19 та 20 століть:
В.В. Маяковського, М.О. Некрасова, М.Ю. Лермонтова, О.С. Пушкіна,
Лесі Українки, Т.Г. Шевченка, І.Я. Франка, В.С. Стуса.
***Іван Котляревський – великий письменник, автор-першопроходець української мови, переслідувався за українофільство; Тарас Шевченко - геніальний основоположник мови і духу українського, був у засланні; Василь Стус - великий український поет, помер в тюрмі; Євген Гребінка - видатний український поет, переслідувався за українофільство,
вчасно написав кілька геніальних речей російською
мовою, в т. ч. знаменитий романс «Очи черные».
, Рожни_, 29.05.2011р.
