...і спадає листя
віршування в окупації
місячне сяєво
степ огортає,
що у полоні
спить до світань.
саваном стелиться,
хвилею тане
синій серпанок
в білий туман.
спогадом оповідь,
болем відчаю,
шелестом тихим -
вітер у ніч.
і у відлуннях
осінні печалі,
хиляться віти
місяцю встріч.
у закоханні,
у мрії оманній
в тінях осінніх
зірве політ
листя, що подих
у злеті кружляння,
падає вільно
в обрії літ.
що пригадалось їм?..
ні, не вгадаєш.
лиш проведеш їх
в думі сумній.
мове минулим
листя спадання,
зраджений степ
у тривожному сні.
вітер невидимим
птахом у волі,
в просторі ночі,
в місячній млі.
впурхує листя
в холод недолі
жовте, пожовкле
вниз до землі.
шептом світанок
увійде імжею,
ввергне на тління
сум листяний.
лише зітхнеш,
розчулий душею,
у безголосий
крик степовий...
