Спустошеність...
віршування в окупації
між небом і пеклом
у вакуумі
в гамаку
зготовленим нечистю йому на постіль
гойдається у порожнечі
яка глянула в очі
і з ревом, у злі
розітнула його
розчинила у кулі безмежної ночі
в безодні пітьми
отам
сяяла точка
проколотий голкою отвір
куди проливалася піна
й веселі у кольорі бульбашки
- ...то відліку точка, напевно,
кінець і початок надій -
прмайнула думка відлунням крізь нього... -
туди всі кидАють кістки й кісточки пообгризані
щойно спожитої волі і віри... -
в останнє майнуло відлунням
саваном сон насувався мов ляда, як віко
та вмить підкотилася мавпочка-манкі
вся у бенгальських вогниках свят
усілася біля, гойдала, читаючи книжку
очима висвітлювала сторінкИ
граційно гортала сторІнки
гожим тонесеньким кінчиком вишуканого хвоста
і кидала зірками шкаралупки цитринних плодів
які швидко з"їдала, читаючи книгу
роптом схилилась і щебетнула на вухо
- з новим роком, любесенький
а рік новий я...
прибігла здалека, зі сходу.
за мною орда
інших звірів-років-перевертнів... -
і гучно закрила книжку
так, що аж хмарами з неї
здійнявся пил і дими, і тумани
разом з усілякою машкарою
метеликами і хропаками
в останнє він глянув на точку, що загасала у темряві
і зрозумів -
крізь неї запурхують райські птихи
а звідси летять кажанами...
і прокинувся враз.
сірість ранкова оперлась вагомо
об віконне скло
за яким
тонула і танула
і захлиналась у краплях зима.
каву він п"є
радіє пробудженню
та розуміє -
вийшов із темряви сну
в існування у темряві...
