Ти приходиш знову в сни
Тож моя тривка зажура
За незламним часу муром –
Прагне жити до весни.
І не спинить, не обурить
Спів хурделиць голосний,
Звісток жде, мов сам не свій,
Той, хто серця не обдурить–
Буде безліч днів ясних:
Вечір люльку ось докурить,
Й вуглик в темряву занурить –
Смутку спинить буревій…
…Ти приходиш знову в сни...