Максимів Галина Пливти б життям…
Пливти б життям. Але без тебе – вірна гибіль, –
Ти човен мій, вітрило моє й весла.
Поволі січень крутить вічні триби
Тих спогадів, що заметіль принесла…
Пливти б життям … Але приніс ми звістку
мовчазний птах з темно-багрим окрасом:
…Твій батальйон в чергову йде в «зачистку»
Над чорножаллям куль і білопіллям часу.
Маріуполь, 23 січня 2016 року
28.01.2016 12:09 Георгій Грищенко => © |
 Гарні почуття та й вірш також. |
28.01.2016 09:59 Уляна Яресько => © |
 Вражає!!! Поезія, що проникає в серце і залишається там... |
27.01.2016 09:54 Тетяна Белімова => © |
 Пані Галинко... Нема слів... |
26.01.2016 23:40 Панін Олександр Мико... => © |
 Свинцеві миті тяжко нависають, |
26.01.2016 22:49 Світлана Рачинська => © |
 Дуже цікаво, пані Галино! Словеса такі цікавезні. Зміст драматичний, як і саме життя, на жаль. |