Ангелом став листопад
Білим, як совість раю.
І я мимохіть відчиняю
Двері в зимовий сад.
Що ж там мені знайти?–
У інеї яблука спогадів,
Сувій літніх днів золотих –
Хіба в сонцепроменях – здогадом.
Й лиш Хорс од журби захмелів,
Гончих Псів впріг в туманність Північну.
День, мов студень в посуху, змілів,
Сад зимовий – ворота у Вічність!
Дрогобич, 27 листопада 2015 року
