Білим пилом, сніжним димом,
Ніби сяйво зір ясне,
Променишся знов ти мимо,
Не помітивши мене.
Об каміння зледеніло
З серцем б’ється біль душі,
Щоб знайти на подих силу
Десь на вітряній межі,
Й до світання без спочинку
Втримати надій ману
За мотузку, соломинку,
За отруту рятівну.
___________________
Снежной пылью, снежным дымом
В зорях белого огня
Ты опять проходишь мимо,
Не заметила меня.
У обветренного камня
Неодетая душа
Не дыша стоит покамест,
Замерзая и дрожа.
Может, хватит ей сноровки
Удержаться до утра
За соломинку, верёвку,
За любую из отрав.
