Вечір скрапує з ножа
Вечір скрапує з ножа, як кров.
Місто спить і в сні своєму дише.
Хай це буде вечір молитов,
А не знову сліз й німої тиші.
Пахнутиме знов аптечний чай –
Що завгодно, тільки б не цикута.
А ще ти, - ну ти, як зазвичай, -
Знов прийдеш, щоб все перевернути.
Витиснеш із серця всі казки,
Ніжність знищиш димом і морозом.
Я ж-бо й душу, душу зберегти
Від твоїх очей уже не в змозі.
