Лапатий сніг
Нарешті знову сніг іде лапатий.
Мені казали, ніби холод – зло…
А ще мені казали не кохати
І пам’ятати: всім усе одно.
І от тепер – сама сиджу із снігом.
Розбіглись всі – стурбовані і ні.
Якби ж мені кудись подіти кригу,
Яке – не в річці, не в ставку – в мені!
І хтозна, може сніг оцей небесний,
Усупереч всім правилам людським,
Нарешті зробить так,
Що крига скресне,
Я вихором займуся вогняним.
Покину всю хандру і чай холодний,
Візьму до рук себе і сотні справ,
І не помічу у своїй безодні,
Що знову цей лапатий сніг розтав.
