ЛАПАТИЙ ВІКОННИЙ КРАЄВИД
з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПРИРОДИ»
Світанковим сплеском у вікні
Розчинилась ніч у хмар нугу,
Крізь зашерхлу сутінків нудьгу
Дзвонять кленів віти крижані,
Тонучи в лапатому снігу.
Дзвін той з криги трепетних суцвіть
Крилами розносить вітровій
Десь далеко, в світ летючий свій…
Й марева принишклих верховіть
Ніжить у пороші сніговій.
Блідне, загорнувшись у хмарки,
Місяця кружало в сніжній млі,
Сніг бездумно липне на шибки.
З ним лапатим маревом думки
Тануть на засмученому склі.
