Зоряні вареники

Коли із-за гір підкрадаються сутінки, 

і сонце загортається у небокрай, 

настає час розмов біля багаття, 

з його іскор народжуються зорі й супутники, 

з них казки і легенди... -Так, розповідай!

-Та уже лиш послухайте із завзятям, 

цю захопливу оповідку, 

як зізнатись, то я був їй свідком, 

хрест на пузі не дасть ми збрехать

все почалось колись із початку, 

підкидав як ось ти, в ватру дровець охапку

той, що народжений був педалювать, 

він не виділявся посеред натовпу, 

здавалось аж надто звичайний

хлопчина

руки, ноги, лице слов"янського

типу, 

і вночі спав майже завжди на спині

та була все ж одна прихована риса

раз на місяць він вдягав старі

треники, 

пропускав стоп"ядесят горілки із

рису, 

і на велосипеді ліпив вареники.

Одноколісному! і мріяв про тандем =) але то вже

інша історія

велосипедна доріжка чумацького шляху присипана борошном

вареники зір підбадьорять невдаху. так хороше...

педалять педалі все далі і далі. по клаптиках

збирає дивак свою рідну домівку галактику.

а та видивлялась, де колесо, де варяниця.

а та насміхалась, мовляв, то звичайний п"яниця.

не знала вона, що давно б уже сіллю розсипалась, 

аби диваки з одним колесом в мандри не рипались

він розсипає дошкою космосу

борошно зір

набирає колесо обертів, 

омиває пательню жир

цибулька співа золотої заграви, 

буде зажарочка, 

в передчутті творення Всесвіту

він пропускає ще чарочку

намотавши на вісь три парсеки і два сантиметри, 

заліпив сотні чорних дірок, зорі в пУчках стулив.

у дива він не вірив, та раптом прийшлося завмерти -

у долонях навпроти своє розвальцьоване сонце зустрів.

бур"янини хвостатих комет він зі спиць розплутав, 

усі зорі на волю уже без жалю відпустив.

повернулись додому. надівши/відкинувши пута

він на затишній кухні вареники знову ліпив.

він ліпив їх щораз як востаннє, 

мокрим кахлем снував немов горизонтом подій

на межі гравітацій між занадто і недостатньо

і хрипів приймачу в унісон: ще налий

і підходила біла матерія тіста

і ланцюг по осям обертав зірочки

він ліпив їх як скульптор, не з бажання наїстись

і в творінні жаги на столі порожніли пляшки

а вона - пляшку геть! а вона йому -

на тобі! - сина!

і вже разом утрьох (а четвертим - той велосипед)

в дуже зоряну ніч знов вареники дружно ліпили!

він народжений був щоб педалювать

одним колесом в путь і вперед хоч до нестями

і на вісь три парсеки за раз він міг намотать

і летіли галактики надовкруж зоряними манівцями.

але якось в одну із безсонних ночей, 

коли надто кортіло крутити й летіти мов птиця, 

він зітхнув тоді тяжко, прибрав пасмо з її закритих очей

і зламав так неначе собі його спиці

а був народжений щоб педалювать...