Коли опускається вечір
Коли опускається чарівний вечір,
Зорі лягають в білий кораблик,
Дістане матір хліба з гарячої печі,
Проскаче за вікном малий зяблик.
Попливе щука швидкою рікою,
Місяць втопить своє світло у води,
Підійме хмари своєю ясною рукою,
Зорі зникнуть з небесного сходу.
Засвітиться свіжа зелена травиця,
Море стиха хвилями поколиває,
Ніч в зими ніби стала правицею,
Зорі в місяця правди спитають.
Гори стануть межею сутінок,
Місяць ж править небом-короною,
Нічні квіти вийдуть із затінок,
Стигне синій виноград гроною.
Коли опускається вечір чарівний,
В білий кораблик лягають зорі,
Світить дорогу всім місяць вірний
Вітер заграє дитиною з морем.