ДУМИ МОЇ
Думи мої, вірші мої,
Мечі, стріли, солов’ї,
Хмари, блискавки, громи,
Мої доньки і сини!
Щедрі дітки своїй Неньці
На дорогах молодецьких.
Множать силу і звитягу,
Вільнолюбство і відвагу.
Душу чистять, серце крають,
Гідність в браттях піднімають.
Людям пам`ять повертають,
До єдності закликають.
До соборності і злуки
Ланцюгами кріплять руки.
Свята правда, божий гнів
До кривдників й шахраїв.
Для розуму – джерело,
Що коли і де було.
Для свідомості – сумління.
Для допитливих – насіння.
Для упавши – сила встати,
Сумніви порозганяти,
Дух зміцнить, плекати долю,
Гартувати мужність й волю.
Патріотам – знання й сила.
Для свідомих – божа жила.
Думи народжуються, виростають
У вірші й поеми обертають.
Як у книжечку ввійшли -
Самостійно в світ пішли.
Кого гнівлять чи там сумують,
Радують або хвилюють,
Байдужим не залишають,
До Слова й Діла спонукають.
В душах чистих і серцях
Знайдуть стежку, добрий шлях!
*
Коли ж усе оце побачу,
Слізьми щасливими заплачу:
В народну мудрість щось покласти -
Більшого немає щастя!
м. Київ., 1.12. 2011р.