Як піду я… - вернешся ти…
А я так хочу закричати…
Щоб ти почув мої слова…
Не можу в собі це тримати,
З тобою бути хочу я.
З тобою зустрічати ранок,
З тобою проводжати ніч,
З тобою бути, мій світанок,
Тет-а-тет, чи віч-на-віч.
Я подарю тобі всі зорі…
Всі хмари з неба я зітру…
Щоб тільки ти був завжди поряд,
Лише одне тебе прошу…
Я так боюся самоти,
Боюсь я темряви і ночі…
Бо в них немає теплоти,
Немає рук… не бачу очі…
Бо ця самотність забирає
У мене ласку й теплоту…
Та спогади вона лишає,
Їх назавжди я збережу.
І ось, знов сонечко заходить,
І знову той горить вогонь…
З думок цей спогад не проходить,
Про ніжність згублених долонь…
Гарячі губи, теплий подих,
Тремтіння рук… вогонь в очах,
І твій ще ніжний, добрий погляд,
Скажи, потрібні тут слова?
Ти чуєш стукіт мого серця?
Ти чуєш, як воно кричить?
Так, воно до тебе рветься
Воно у полум’ї горить.
Горить у полум’ї любові,
А полум’я розводиш ти…
Це ти кидаєш йому дрова -
Шматочки ласки й теплоти.
Не погасивши - ти кидаєш…
Ти йдеш, щоб більше не прийти...
Чому завжди ось так буває?
Як піду я… - вернешся ти…
26.03.2010 р.