І хто сказав, що ангели не плачуть?
Пусті слова, порожні обіцянки…
Любов пройшла, померла віра.
Зневірившись в тобі… Нема світанку,
Яким живилася моя надія…
Ти загубив усе, що я подарувала.
Розвіяв почуття мої, мов дим,
А я, щоночі в снах тебе чекала,
Закривши очі марила одним.
Ім’ям твоїм зірки я називала…
Слова твої писала на піску…
Чогось подібного також чекала,
Але взамін отримала брехню.
Бо ти холодний, й серце твоє - камінь.
І ти не бачив, як текла сльоза,
Коли брехнею наче вогнем ранив,
Коли ішов…а я лишалася одна.
Та ти вертався, і я тебе прощала,
Ти знов брехав…а я велась на те.
Пояснюю я це одним - тебе кохала.
І так боялась втратити тебе.
І мов світанок губить промінь сонця,
Так я втрачала почуття твої,
Тікає все з розбитого віконця,
Що ти залишив у душі моїй.
Ти знов пішов, та я вже не спинила,
І більше не прийму тебе назад.
Для тебе вікно в серце я закрила,
Тобі у ньому вже ніхто не рад.
І хто сказав, що ангели не плачуть?
Мій ангел буде завжди під дощем,
І хай ті сльози все живе побачить,
Бо без любові ми не проживем.
18.04.2010 р.