22.12.2015 18:08
лише 18+
144
    
  6 | 6  
 © Мальва Світанкова

Про пам`ять хрестів

Хрести під роздертим небом

Хребтів обіймають стебла.

Дух древніх відчутно навіть, 

Як з мармуру душить камінь.

Порожніх не схилиш долу, 

А щемних ламає болем

Іще за життя, напевно...

Дарма. Все. Навколо темно -

Де скрапують воском зорі

В кадильницях тліє горе;

Чорніє трава зелена...

Байдужа комусь.

Щоденно.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 23.12.2015 21:57  Олена Вишневська => © 

У твоїх віршів, Мальвочко, особлива енергетика...

 23.12.2015 20:49  Тетяна Чорновіл => © 

Надзвичайний вірш!

 23.12.2015 09:29  Тетяна Белімова => © 

Завжди чекаю твого. Ще жодного разу ти не підвела моїх сподівань.
Твої кольори потужні і натхненні!
"Чорніє трава зелена" - символ дуже прозорий, який ніби лежить на поверхні і водночас місткий, такий, який наближає до істини.
Дуже сподобалася поетична знахідка про порожність, яка завжди "на поверхні" (такі собі поплавки - боввани життя) і про щемність, підкошену болем.
Геніальність у простому))

 23.12.2015 08:04  Тадм => © 

перечитувала деклька разів і кожного разу відкривались нові грані.... класно, одним словом

 22.12.2015 21:15  Каранда Галина => © 

Круто. Перечитувала тричі. Про порожніх і щемних особливо.

 22.12.2015 18:48  Суворий => © 

Вірш дня... Як мінімум...