26.12.2015 20:26
for all
196 views
    
rating 5 | 6 usr.
 © Шупер Віктор

Коли сідає сонце

коли сідає сонце

світ закінчується

і починається

несвіт

зболений снами тих

хто не може

заснути

хто бачить сни

як кіноплівку

реальності

чорно-білу

рідше кольорову

хто вивчив напам`ять

сітку своїх маршрутів

знає куди іти

і кого там зустріне

майбутнє

схована за дверима

зовсім не незнайоме

навпаки

її обличчя

давно закарбоване

завчене напам`ять

вбудоване в кожну думку

і в кожен щасливий

спогад


сутінки за плечима

тінями б`ють на сполох

невідворотно вмираючи



24 грудня 2015 [08:05]

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 13.07.2016 03:16  Якобчук Павло => © 

Шановний Шупер)!!!!!! Ваш козир верлібр то правда, але загадковсті та містичності можна додавати і кольорових фарб, лету хоча б пташиного. Є загроза, що загнеться будь-яка інша кольровіша мрія, чи надія чиясь пташина. Памятай, що світ то не домовина. Дружньо і як землякові. 

 12.07.2016 22:16  Ольга Терен => © 

Сподобалась Ваша кінцівка. Щось дійсно містичне є у вірші. 

 27.12.2015 16:00  Марієчка Коваль => © 

Таки так. Але особисто собі таких відчуттів не хочу :) 

 27.12.2015 14:53  ГАННА КОНАЗЮК => © 

Цікаво написано! Неординарно!) 

 27.12.2015 09:35  Тетяна Белімова => © 

Про сутінки можна багато писати. І про світ снів. Нещодавно про це цілий роман прочитала.
Несвіт - класна назва для великого твору! У Вас вийшло трохи містично і лячно, як на мене... Не знаю, чи таким був задум? 

 27.12.2015 09:28  Каранда Галина => © 

... А для когось
Починається нарешті ніч,
Про яку мріялося
Увесь довгий метушливий день,
ніч, яку чекали
ніч, що проносить Радість...

(просто інший погляд:)