Шупер Віктор Коли сідає сонце
світ закінчується
і починається
несвіт
зболений снами тих
хто не може
заснути
хто бачить сни
як кіноплівку
реальності
чорно-білу
рідше кольорову
хто вивчив напам`ять
сітку своїх маршрутів
знає куди іти
і кого там зустріне
майбутнє
схована за дверима
зовсім не незнайоме
навпаки
її обличчя
давно закарбоване
завчене напам`ять
вбудоване в кожну думку
і в кожен щасливий
спогад
сутінки за плечима
тінями б`ють на сполох
невідворотно вмираючи
24 грудня 2015 [08:05]
13.07.2016 03:16 Якобчук Павло => © |
 Шановний Шупер)!!!!!! Ваш козир верлібр то правда, але загадковсті та містичності можна додавати і кольорових фарб, лету хоча б пташиного. Є загроза, що загнеться будь-яка інша кольровіша мрія, чи надія чиясь пташина. Памятай, що світ то не домовина. Дружньо і як землякові. |
12.07.2016 22:16 Ольга Терен => © |
 Сподобалась Ваша кінцівка. Щось дійсно містичне є у вірші. |
27.12.2015 16:00 Марієчка Коваль => © |
 Таки так. Але особисто собі таких відчуттів не хочу :) |
27.12.2015 14:53 Ганна Коназюк => © |
 Цікаво написано! Неординарно!) |
27.12.2015 09:35 Тетяна Белімова => © |
 Про сутінки можна багато писати. І про світ снів. Нещодавно про це цілий роман прочитала. |
27.12.2015 09:28 Каранда Галина => © |
 ... А для когось |