... пострілом в груди ...
А воно так буває, що сонце сідає на сході,
Тоді сни видаються такими неправедно віщими,
Знову пострілом в груди біда неминуче приходить,
"Не вмирають герої", а ми залишаємось грішними...
І життя, як розбиті дзеркала, не клеїться купи,
Набиває оскому минуле в спокуті сьогоднішній,
Бо зачерствіли душі в недолюдів - ходять по трупах,
Здобувачи місце у пеклі собі по страшній ціні.
І намарно зійшли на народному тілі всі рани,
Та немає кінця грі без правил, не робляться висновки.
Ми чекаємо змін, а отримуєм нові кайдани,
Замість ясного неба над нами штормить лезо блискавки.
І як траурний саван, весняне цвітіння повсюди
Покриває рубці на землі - знову свіжі могили...
Знову струни обірвані грають криваві етюди,
І для когось у втраті важкій білий світ вже не милий...
04 квітня 2014 р.
