Поїзд
Муза тихо скрипкою мені дзвеніла,
Затихали десь нічні дракони.
За вікном, мов дощ, річки шуміли,
Я ж гуляла з вітром на пероні.
Поряд ліс сміється незбагненний,
Синє небо ніби кольору чорниці,
Добре тут, бо мрії незнищенні
Залишаю на знайомій залізниці.
Шум злегка доноситься від траси,
І туманом огортає сині гори,
Дивно тут. Мов не існує часу,
Тиша підіймає серце вгору.
Розрізає тишу іздалеку
Поїзд. Знову світло. Це - на Львів.
Відпускає місто тут лелеку,
І своїх стрічає журавлів.
