Пам’ять скрила стільки зла,
Без числа, без міри,
Ошукала, провела.
Вже нема їй віри.
Може й міст нема, гляди,
Ні садів зелених,
А кругом одні льоди
На морях солених.
Може, світ – снігів жага,
Зоряна дорога.
Може, світ – це лиш тайга
В розумінні Бога.
_
Память скрыла столько зла
Без числа и меры.
Всю-то жизнь лгала, лгала.
Нет ей больше веры.
Может, нет ни городов,
Ни садов зеленых,
И жива лишь сила льдов
И морей соленых.
Может, мир – одни снега,
Звездная дорога.
Может, мир – одна тайга
В пониманье Бога.
