Епітафія
Вона завжди була різною -
То лагідною, то грізною,
Веселою й необачною,
Жорстокою і невдячною.
Душу тримала у пазурах,
Граючись, відпускала,
Фата-морганою вабила,
І завжди наздоганяла.
Часом об землю кидала,
Часом - давала крила.
Просилась, чайкою квилила...
Навіщо я її вбила?
квітень 2010
