Феніксе
з рубрики / циклу «Тим, яких кличуть з казки»
Проти тебе цей вогонь - не зброя.
Бо ти сам із нього. Чистий, мов вогонь.
Крила вогняні відкрив до бою,
Біль нехай лунає геть уже до скронь.
Так, не час боятись. Ти колись боявся?
Ти - безсмертний. Та вогонь й тому.
В очі смерті завжди ти сміявся,
Страх та маєш. Хто зна як й чому...
Ти відродишся у власному бажанні,
Згинеш полум`ям, упавши у бою,
І втрачаєш мрії довгожданні,
Волю перероджуєш тоді свою.
Бо безсмерття - річ таки жорстока.
Та нещадна, як так само й час.
Проживи життя із мрій високих.
Дай вогонь для себе ще хоч раз.
