Хотілося б мені
Як би це знати, що колись
Пожити вдруге можна в світі,
Для цього завжди я б моливсь
Чи ніч, чи сонечко в зеніті.
А як не можна, то продліть
Моє життя на років триста,
Живим до раю упустіть,
Щоб зміг покуштувать все чисто.
Бо досі я всього не мав,
Не з всім знайомий я у світі,
І щастя птицю не впіймав,
Хоча не раз я ставив сіті.
Не їв в житті я слимаків,
Не куштував ніколи жаби,
І ще багато що не їв,
Не всі пізнав у світі зваби.
А може зваблюйте мене
Хоча б великими грошима,
Нехай напасть ця не мине,
Хай постоїть перед очима.
Мене ще можна допустить
До керівництва і до влади,
Про що людей оповістить,
Що їм даватиму поради.
Пораду першу я даю
І кожен мусить так зробити:
Жінок усіх, як і свою,
Мужчинам треба полюбити.
А далі я даю наказ -
Жінкам кохати чоловіків
І кожен день багато раз
Їх цілувати замість ліків.
І ще багато я б зробив,
Аби мене хтось тільки слухав,
Багацько лиха б не робив
Хоча б потилицю і чухав.
А ще хотілося б мені
Побігать Африкою голим,
Або скакати на коні
За призом кожен раз за новим.
Нехай продляться дні мої
І більше буде всяких років
А вам прожити щоб свої
І щастя всім без всяких строків.
м. Київ, 11.12.97.
