ДЕПОРТАЦІЯ
«Весь мир насилья мы разрушим…»
Коммунистический Интернационал.
Ніхто із нас не винуватий,
Що виганяли всіх із хати,
Везли за три - дев’ять земель
На освоєння пустель й осель.
Ті, що насильство руйнували,
Насильно людей переселяли
У мертві села в страшну пору
Замість замучених голодомором.
В місця, де вугіль добували,
Людей також насильно гнали,
Бо тяжка праця там була,
А смертність, як ніде, росла.
Коли ж татарів виселяли -
Від землі з кров’ю відривали,
У захоплені села й міста
Насильно поселяли росіян.
Насильство рушиться насильно,
Проводять депортаціїз свавільно,
Вчиняють всьому народу зло,
Й воно ще довго в нас жило.
І тим, і тим. Та треба ж жити,
Вугілля добувать і хліб ростити,
Освоювать тепер нові краї
У іншій, хоч і чужій, землі.
Як стала правда відкриватись,
Депортовані додому повертатись,
Тут насильство вже не гоже:
Хай справедливість переможе!
Хто з депортованих тепер бажає -
Хай в краї з миром проживає,
Якщо наміривсь в нас урвати –
Допоможемо валізи спакувати!
В Криму два депортовані народи,
У областях таких багато ходить,
Це їх земля, їм сонце світить,
У Неньки – України вони діти.
Один народ. Хоч усі різні,
Дурні, розумні, багаті, бідні:
Права людини хочем мати -
Жити, трудитись, поважати.
Тому і прагнемо в Європу-
Права людини в них нівроку.
За честь і гідність, волю й славу
Народ наш вийшов на майдани.
Тут усім миром, всі ми разом
Надіємось облаштувать державу:
Щоб кримінал сидів в тюрмі,
Всім місце достойне на землі.
В єдиній Україні проживати.
В державі своїй порядкувати,
Хто ж федеративність забажає-
Того сусідка вже давно чекає.
Кримський татарин, росіянин,
Вас туди - сюди депортували,
Хто повернувсь, або обжився
Чи в новім краї народився -
Ми всі українці, один народ,
Захід України чи її «Восток»,
Місця хватить в ріднім краї -
В європрава! Усіх благаю!
м. Київ, 13.02. 2014р.