28.01.2011 01:25
-
762
    
  6 | 6  
 © Наталка Янушевич

Де еліта нації, скажіть? 

Де уми Франкової породи? 

Пересіли в дорожезний джип 

Чи земля їх зовсім вже не родить? 

Де великі українці ті –  

Мудрі, і достойні, і сміливі? 

Їх сучасних цінностей батіг 

Забуттям довічним ощасливив. 

Україно, де твій ідеал? 

Як прямуєш без дороговказу? 

Хто іще тобі не закидав  

Чужородну і бридку заразу? 

Ми живемо ніби навпаки: 

Вільні від чужого зазіхання, 

В своїм домі – рідні кріпаки, 

Тягнем мовчки (т-сс!) без нарікання. 

Ми байдужі і ліниві пси, 

Людиноподібні, нижча проба. 

Панської чекаєм ковбаси. 

Жодна незалежність так не робить. 

З’їли, з’їли власний ідеал! 

Верещать куми й брати: « Моє!» 

Між зубами аж позастрягав 

І смердить далеко, бо гниє. 

Де ж еліта нації, скажіть? 

Щоб не осквернитися ганьбою, 

Від кріпацтва вільного біжіть 

І людей покличте за собою. 

Лестощам повага не сестра, 

Хитрощам нерідна мудрість чиста. 

Пригадайте славне «Не пора!» 

І не на словах любіть Вітчизну! 



Дрогобич, 2010

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 28.01.2013 17:22  Ем Скитаній 

і по сей день це звучить...навіть із більшою силою!

 05.02.2011 23:09   

Дуже відверті і вірні слова...Дякую за світлі думки і

чудовий і вірш...

 З повагою

 30.01.2011 02:40  Ярек => © 

Наталя молодець!!! Вже не перша поезія і прогрес відчутно в кожному рядку. Очікую на чергову примєру!!!

 28.01.2011 12:38  Zorro => © 

- Бомжують, десь на смітниках!

Чи по світах кочують.

Мудрують, де знайть свій дах -

 Забуті, знищені - сумуюють...