ЛЮБЛЮ НЕПОГОДУ
Коли звичайному народу
Природа заважає жить
Люблю в такую непогоду
Біля вікна собі сидіть.
Як дощ нещадно лопотить
Чи сніг нахабно в шибки б’є
Мрія моя у вись летить
Думки народжує й снує.
Люблю грозове мерехтіння
Де грім каміннями блищить,
Чи снігу дужого вихріння
Як буря в дереві тріщить.
Там за вікном шумить стихія
А в домі тиш і благодать -
Контраст комфорту і свавілля
Можна вивчать й спостерігать.
Сьогодні цілий день періще
А часом прямо як з відра,
І сам не знаю я - навіщо
Так до вподоби ця пора.
м. Київ., 26.06. 2014р.
