ДВІ ДОЛІ
Пішов на десять, а взялИ на сорок п’ять,
Пройшло півроку, а татко у АТО воює,
Втішають свою маму двоє дошкільнят,
Вона ж, як може, одягає їх й годує.
Зі Сходу біженців всім миром прийняли,
В них двоє мають своїх маму й тата,
Житло та одяг, їжу їм усім дали,
Все, що змогли і чим душа багата.
То ж поряд сім’ї дружно тут живуть,
Обидві скривджені і якось виживають,
Одна послала батька, щоб другУ звільнить,
А друга вже собі на звільнення чекає.
Росію кликав хто а чи загарбника вітав?
І хто кому тепер за жах цей винен?
Борись, щоб в Україні вільній мир настав,
А татко дошкільнят цих не загинув.
Щоб душу й серце чистим зберегти,
Нікому честь і совість не продати,
Землі своїй усе, що зможеш, присвяти,
Бо твоя правда лиш у власній хаті!
*Фото з Інтернет
м. Київ, 20.08. 2014р.