ПРОДОВЖЕННЯ
Я – одна з твоїх мрій, відбрунькована з тебе свідомість.
Я – твій спогад, минувщина, зшита з нових декорацій.
Я – твій ніс, твої очі і вуха, твої "не всі вдома".
Все як хтів ти – існую, не в праві тобі докоряти.
Ти бажав це почути – тож слухай січневе рипіння.
Всотуй твердь під ногами й розжарені вуглики в серці.
Пий морози й вітри, води Гангу, Йордану, Ірпіні.
Смійся й злися, радій і гнівися, закохуйся й сердься.
Я – твій ніж для консерв, що зробив ти, аби відкривати
безліч істин щодня, щастя й смуток, глибини й вершини.
Поправляєш, розгладжуєш завше мене –
cвою семимільярдну з краваток.
Я – продовження думки твоєї, яке
чверть століття як розворушили...
© Саша Обрій.
