Іду туди…
Іду туди, де сонця ярий край
Народжується маками із ниви.
Грімкий табун уранішньої зливи,
Порозпускавши веселкові гриви,
Розпліскує копитом водограй.
Де мед терпкий південної мари,
По вінця душу заливає трунком.
Маслини тінь маячить порятунком,
Гаптуючи дорогу візерунком.
Співанку жайвір сипле із гори…
Де милує потемок втому пліч,
Вуаллю прохолодного серпанку.
В альтанці до самісінького ранку,
Жасминово-кавову філіжанку,
Під щебет солов’я смакує ніч.
