ЮКА
Дружині Вірі Павлівні
Дві юки* на сонці горіли
Двом долям, що Бог поєднав,
Платину вони освятили,
Що час їм щасливо послав.
Студенти із рідної бурси
Годинник в дарунок дали,
Тримати єдиного курсу
На нім вкарбували вони.
Завіт цей в сім’ї посріблили
Та золото з ним здобули
І ось прийшла черга платини
На рід з чотирьох поколінь.
Життя їх по світу кидало
Та човник все плив серед хвиль,
Кохання й повага єднали
Наснагу вбирали з зусиль.
Роки вже спішать й пролітають,
Їм дякують, часом ганьблять…
Палають свічки й догорають
В святому бажанні єднать.
_
*Дачники їх кличуть свічками пустелі
м. Київ, 2.07. 2015р.