Грай же, грай на чаклунській гітарі…
Вільний переспів
Захлебнуться бы в этом угаре, мой последний, единственный друг.
Не гляди на ее запястья и с плечей ее льющийся шелк.
Я искал в этой женщине счастья, а нечаянно гибель нашел.
Я не знал, что любовь — зараза, я не знал, что любовь — чума.
Подошла и прищуренным глазом хулигана свела с ума.
Пой, мой друг. Навевай мне снова нашу прежнюю буйную рань.
Пусть целует она другого, молодая, красивая дрянь.
Ах, постой. Я ее не ругаю, ах, постой. Я ее не кляну.
Дай тебе про себя я сыграю под басовую эту струну…
С. Есенин
Грай же, грай на чаклунській гітарі,
Бідну душу лікуй мерщій.
Мре душа на любовнім згарі…
Грай же, друже єдиний мій.
Досконалі її зап’ястя,
Плечі пестить чаруючий шовк,
Від красуні чекав я щастя,
А натомість загибель знайшов…
Може бути спокуса злочинна,
Я не знав, що кохання – сказ,
Підійшла, посміхнулась очима -
Хуліган збожеволів нараз.
Хай порядного «іншого» любить,
З мене досить пустих страждань,
Хай цілує його, голубить.
Гарна, юна, красива твань.
Лихословити більше не треба,
Я віднині її не кляну,
Краще я заспіваю про себе,
Під басову струну чарівну