Грай, Скрипко
Осіння міська замальовка
Усюди…
Посміхайтеся,
Люди!
На Високому Пагорбі,
На тлі Туманних Вулиць,
Де Будинки і Перехожі –
Сіролиці,
Сумна Дівчина
Грала журливо і печально
На Скрипці.
Не звертали на це
Особливої уваги
Сірі Постаті,
А Журлива Скрипка,
Потроху,
Починала награвати
Теплу, сердечну Мелодію…
І все більше
Смутних Душ
зігрівались і світлішали.
Цього Світла ставало все більше,
І серед хмар
Свинцевих
Почали пробиватись
Промінчики сонячні,
Веселі…
Грай, Дівчино,
Грай,
Співай, Скрипко,
Співай!
Світлішає хай
Усюди…
Посміхайтеся,
Люди!