Мінорний вечір
Другий день періщить рясно проливним дощем,
Змучене довкілля вкотре вже промокло вщент…
Знов виблискують калюжі в світлі ліхтарів,
Дощ, немов небесний нежить - січень захворів…
Не рятує парасолька, з фіброю пальто,
Мов амфібії, в калюжах плавають авто…
Пес-безхатченко дрімає прямо у воді,
І ніхто не допоможе у його біді…
Дощ краплинками чи сльози на його щоках,
Страх і відчай поселився у сумних очах…
Ожеледиця зимою - це найбільше зло,
На асфальті - крихти льоду, мов побите скло…
м. Київ,
