Батькiвськi гнiзда
А ми, як пташенята розлетiлись,
I вилетiли iз батькiвських гнiзд,
Та ми дiтьми навiки залишились,
Такими для батькiв, як i колись.
Бо нас усiх покликала дорога,
I долi в нас на кожного своя,
В серцях батькiвських криється тривога:
- А де вони, свята моя земля...
Нас роздiлили гори, океани,
Мiста, долини, рiки i моря,
А ми усе шукали i шукали,
Отого, як в прислiв"ї, журавля.
Ми вiддалялись вiд батькiвських гнiзд,
Та мрiяли обов`язково повернутись,
Щоб повторилось все, щоб, як колись,
I з головою в щастя упірнути.
Хоч нас усiх покликала дорога
I долi в нас на кожного своя,
В серцях батькiвських криється тривога
I ця тривога кличе до гнiзда...
Барселона, 2008 р.