01.02.2016 11:41
18+
106 views
    
rating 5 | 8 usr.
 © Оля Стасюк

Я вже завтра знов тебе побачу

Я вже завтра знов тебе побачу

Заходились зими сніжним плачем,  

І від цього січень сам не свій. 

Я вже завтра знов тебе побачу

І, напевно, витримаю бій. 


Розділяли нас шеренги колій,  

Кілометри звивистих доріг. 

Я останні крихти свого болю 

Зранку з вікон висипала в сніг. 


Мій знайомий, рідний супостате! 

Завтра буду знов бліда, як смерть. 

Хто тебе навчить-таки кохати? 

Хто штовхне в цю дивну круговерть?.. 


Але – досить. Зрештою, я – Воїн. 

І, коли погаснуть всі зірки,  

Зранку… Поговоримо з тобою. 

Й розійдемось знову на віки. 

Публікації: Оля Стасюк

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 02.02.2016 10:22  Тетяна Белімова => © 

Ну чому ти воїн, Олю? Ти впевнена у цьому? Ти ж завжди була нашою вільнолюбною Мавкою, у якої слово-магія...
Жартую трішки))) Вірш чудовезний))))  

 01.02.2016 22:58  Тадм => © 

чудово! 

 01.02.2016 22:48  Світлана Рачинська => © 

Чудово! Твоя лірика забиває подих... Вона чиста і сповнена чуттєвий значень. 

 01.02.2016 19:55  Олександр Новіков => © 

класно 

 01.02.2016 17:54  Тетяна Чорновіл => © 

Вірш гарний, та війна з "супостатом" мені чимсь нагадала війну з вітряками)) 

 01.02.2016 14:47  Каранда Галина => © 

підтримую 

 01.02.2016 12:08  Володимир Пірнач => © 

Чудово.