Човен юності моєї

з рубрики / циклу «ВАРЛАМ ШАЛАМОВ. Сумка листоноші»

Переклад вірша Варлама Шаламова
«Не старость, нет, – все та же юность…»,
«Сумка почтальона»

Не старість – юність безупинно

Об валуни б’є човен мій,

Жбурляє бурунами в піну

На гребні часу веремій.

І парус мій вітрами рветься,

Як чайки крила – в хвилі злет,

І молода звитяга серця

Завзято кидає вперед.

І шал зі смілістю стрімкою,

І гнів галерного раба –

У зрілість пломенить такою

Моя приречена судьба.

Її не студить віку крига,

Суворі гори льодяні.

В ній старість не настигне стиха,

Бо… не судилася мені.

Не старость, нет, – все та же юность

Кидает лодку в валуны

И кружит в кружеве бурунов

На гребне выгнутой волны.

И развевающийся парус,

Как крылья чайки, волны бьет,

И прежней молодости ярость

Меня бросает все вперед.

И сохраняющая смелость

И гнев галерного раба –

Такой сейчас вступает в зрелость

Моя горящая судьба.

Ее и годы не остудят,

И не остудят горы льда,

У ней и старости не будет,

По-видимому, никогда...

Комментарий автора: «Написано в 1954 году в Калининской области, в поселке Туркмен. Одна из моих важных поэтических формул».