Ілюзія забутих почуттів
з рубрики / циклу «Лірика кохання»
але наступає момент, коли ілюзії розбиваються вщент
На небі зорі й місяць молодий,
І ніч вже зазирає у віконце,
Скінчився день суєтний, гамірний,
Зайшло за обрій на спочинок сонце…
До хати крадькома заходить сон,
Цілує ніжно вії й сиві скроні,
Чарівні зорі світять за вікном,
Ліниво позіхають хмари сонні..
А я пірнаю в сон, у глибину
Казкових мрій і ніжного кохання,
Це сон, а чи реальність - не збагну,
І рветься із грудей сумне зітхання…
Зникають на світанку сновидіння,
На сонце-крилах ранок прилетів,
На підвіконні ніжиться проміння…
м. Київ,