14.03.2016 20:33
for all
89 views
    
rating 5 | 6 usr.
 © Ольга Шнуренко

Сум`яття почуттів

"Образа - це хворий стан душі. Душа повинна вміти прощати -
інакше бути не може! Ну, як на Білім світі можна жити,
радіти сонцю і любити, коли образа смокче душу і гризе?"

Мінорно скиглив вітер за вікном, 

Крильми тривожно бився в шибки, 

Пила цикорій на ніч, як вино, 

Під мелодійні звуки скрипки…


Сумні думки, сум’яття почуттів, 

На небі Зірка, як святе знамення, 

Звільняюся від тяжкості гріхів, 

І на вустах - слова прощення…



м. Київ, 13.03.2016

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 15.03.2016 20:00  © ... => Тетяна Белімова 

Так, навіть якщо не до кінця пробачив, але мусиш звільнятися від негативу, бо не варто життя марнувати на такі побутові дрібниці.. Жаль, що ми не розуміємо, як важливо навчитися адекватно реагувати на людей і на їх вчинки, і тим самим зберегти своє і психічне, і фізичне здоров`я...

 15.03.2016 19:55  © ... => Світлана Рачинська 

На мій погляд, ніби проситься продовження, але в мене зникло натхнення...
З іншого боку, хай читач сам додумає... 

 15.03.2016 12:36  Світлана Рачинська => © 

Чудовий вірш, Оленько!!! Чистий і прозорий як сльоза прощення. 

 15.03.2016 09:09  Тетяна Белімова => © 

Слушні думки. Образи відпускаємо - не лише прощаємо тих, хто нас образив. У першу чергу, самі себе очищаємо і стаємо кращими. 

А ось у Ліни Костенко нещодавно прочитала:

"Жінки довше переживають образу,

 незалежно від того,

 вони образили чи їх ображено…"

Це Вашого твору, звісно, не стосується. Просто афоризм запам`ятався. Прикметний, як на мене. Спостереження цілком слушне)) 

 14.03.2016 22:17  Цирульніков Ігор => © 

Наче відправив... Не отримували? Чи то може я листа написав... Гляньте в своїй скриньці.. 

 14.03.2016 22:12  © ... => Цирульніков Ігор 

1. Дивіться, в першому рядочку Кому: вискакує автоматично імя  адресата після натискання на аватарку

2. В рядочку Тема можна нічого не писати

3. У великому віконечку написали текст і нижче під смайлами "колобками" є зелений квадратик "відправити", натискайте його і текст полетить до мене)))

 14.03.2016 21:55  Цирульніков Ігор => © 

Написав Вам, Олю, а відправити не можу... Мучуся, але не здаюся!)) 

 14.03.2016 21:53  © ... => Цирульніков Ігор 

Якщо у вірші є хоча б одна поетична родзинка, то це означає, що його варто було опублікувати))) 

 14.03.2016 21:15  © ... => Цирульніков Ігор 

Тобто, Ви не знаєте, як туди написати відповідь?

Натисніть мишкою на мою аватарку вверху справа, і у білому віконечку напишіть мені кілька слів у відповідь)))

Чат існує тут на сайті тому, що є такі моменти, які не варто писати публічно...

 14.03.2016 21:10  Цирульніков Ігор => © 

Прочитав, та на відповідь "кеби" не хватає.)) 

 14.03.2016 21:06  © ... => Цирульніков Ігор 

Ігоре, Ви вмієте користуватися чатом справа на екрані? Я там написала Вам записочку... 

 14.03.2016 21:04  Цирульніков Ігор => © 

Легко, і витончено. В кайф, коротше.
До того ж "мінорно скиглив вітер" - гарна знахідка! 

 14.03.2016 20:47  © ... => Каранда Галина 

ЛГ просила прощення у Бога за свої гріхи, тому присутність інших у даному випадку непотрібна. Ті, кого ЛГ образила, прочитають вірш і все зрозуміють... 

 
 14.03.2016 20:42  Каранда Галина => © 

хм... це прощення, наодинці з собою... а той, кого прощено, знає про це? хоч це, мабуть, і не принципово, та все ж...