Оля Стасюк Двері в ніч
Боротися? Яка ж у мене зброя?
А в неї – сильна, серце кам’яне.
І що, скажи, робитиму з тобою,
Коли, з ваганням, обереш мене?..
Хіба не знаєш, що таке – не стерти?..
Чи ти відпустиш зраду у душі?
Я ж не боюся, кажуть, навіть смерті,
Та погляд твій – гостріший за ножі.
Хоч розірвися навпіл, не зупиню.
Ти сам заручник власних протиріч.
Колись дволикі мали постріл в спину,
А ти, двосердий, маєш двері в ніч.
05.02.2016 17:34 Каранда Галина => © |
 складна пора - молодість... |
05.02.2016 13:03 Ольга Шнуренко => © |
 "Ти сам заручник власних протиріч. Колись дволикі мали постріл в спину, а ти, двосердий, маєш двері в ніч" - я оцінюю цей чудовий вірш в цілому на відмінно, а останні 3 рядки, як мудрий афоризм... |
05.02.2016 12:32 Олена Вишневська => © |
 Олечко, який образ! Дуже сподобалось) |
05.02.2016 10:21 Тетяна Белімова => © |
 Олю... нема нікого, страшнішого за дволиких дворушників двосердечних підлабузників, які продують навіть не за тридцять ескудо, а заради власної втіхи... Нехай Господь береже тебе від таких! |