Оля Стасюк Спориші в любові
Казали люди: все приходить з часом,
В мою любов садили спориші.
А я кохала рвучко і одразу,
На зламах хвиль, на сколах від душі.
І все каміння йшло тоді на мене.
Могла б – втекла за Анди чи Ла-Манш,
А я дивилась, як зелені клени
Фарбуються з любові у оранж.
Казали – він би зовсім не боровся,
Казали – що, зійшовся клином світ?
Чого ж ви, милі. Ну бува. Зійшовся.
Що вам із цього? Йдіть собі. Ідіть.
08.02.2016 23:01 Сашко Новік => © |
 сподобалось |
07.02.2016 19:41 Тетяна Чорновіл => © |
 Чудовий вірш! Не слухай нікого, Олю! |
07.02.2016 16:29 Світлана Рачинська => © |
 Одна насолода читати цей твір! Дуже сприйнявся, Оль. |
07.02.2016 11:20 Тетяна Белімова => © |
 У кохання свої закони. Нема нічого гіршого, як намагаються хтось лізти зі своїми з боку. |
06.02.2016 19:41 Каранда Галина => © |
 класно. але чекатиму на вірш "любов у споришах")))))) )))) |