Нестерпний день
Який дурний, який нестерпний день.
Слова забуті, люди захололі.
Якби ж чар-зілля, хоч би й той женьшень,
Живої думки задало б в розмову!
Кімната – вулик, люди – як мерці,
Гудуть, гудуть, без сенсу й без емоцій.
Це ж диво їм – сльозинка на щоці.
Це ж диво – щирий сміх на кожнім кроці.
Я просто хочу знати, що я є.
Що недарма це все – ці клени й туї.
Що в кожній краплі небо голубе –
Це те чар-зілля, що мене врятує.
