Останній день
Прийде той день, коли усі проблеми
Відступлять враз у недосяжну даль.
Постане вічна, як земля, дилема:
Життя чи смерть.
І хоч би як там жаль було тобі,
Вона невідворотна.
Як серця стук, як сонце, як вода.
Відступлять мрії, наміри і помста…
Здається, часу стишиться хода.
І все значне обернеться на попіл.
Відштовхнуте недбало, абияк – на справжній скарб.
Прожито стільки років, не втямивши.
Хоч хтось подав би знак.
Були тобі і знаки, і сигнали.
Він сам тобі не раз їх посилав.
А ти хотіти був оригінальним –
Ти самотужки з долею змагавсь.
І от тепер, коли усе відпало,
Коли готов звернути в прірви тьму,
А дня останнього тобі замало…
Лиш Він і ти. Що скажеш ти Йому?
Як виправдаєш ти таку розтрату,
Довіру розмінявши на пусте?
І сам збагнеш, що ти достойний страти,
А міг би жити вічно. Та проте
Поглянь в Його любові повні очі,
Прошепочи «пробач» і йди за Ним.
Він огорнуть добром тебе так хоче…
Що скажеш ти Йому?
Не обманись!
Не злегковаж!
Бо це – твоє питання.
Допоки не наснилася межа,
Живи цей день, неначе він останній.
І все поправ, поки ще маєш час.
Д, 2009
