Листопад
Безмежно довгий день, він зітканий із болю
Із дерева мого все лист паде й паде…
Мені не просто холодом повіяло зимою
А люте звідусіль, заклякле йде…
Нема спасіння на тому шляху нікому, все втрачено
Хоч плач, хоч мовчки ти кричи
Тому листю вже не відрости, йому освячено
А нам іще сумуючи й радіючи іти…
Безмежно довгий день, він зітканий із болю
Тебе нема, й тебе нема зі мною
Залишалась на самоті із галасливою юрбою
Вони не ті… Нам далі міркою земною…
Безмежно довгий день, усі ми на долоні в долі
Та вже не за горою останнє сонце
А час швидкий зажерливий життя з’їда поволі
І лишиться у пам’яті нашій озерце…
