СНИ СИНЬОЇ РУМ’ЯНКИ
з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПОЧУТТІВ»
У світанку достиглого літа
Серед снів синя барва розлита,
Навіть сонце боїться в загравах
Налякати ідилію цю.
Ночі мла ще ледь-ледь посіріла,
А вже бджілки розправили крила
В сон, де в вітром заплутаних травах
Пахнуть солодко квіти синцю.
В небі вгледівши сонце гаряче,
Ніч, у хмари загорнута, плаче
І в чар-зілля стікає так швидко
Незбагненністю росяних сліз.
Крізь заплакані трави шовкові
Ти пробрався в казки світанкові
І рум’янки медової квітку
В теплий сон мій чарівний приніс.
