Заспокойся вітре
з рубрики / циклу «струни»
Стоголосий вітер мої нерви рипав
Як старую стріху, душу розкривав.
Все стогнав у гіллі, порох в очі сипав
І нічним стенанням спати не давав.
Шкрібся у віконце, як старий котяра
Грався сухим гіллям, скрип і скрип що раз
Як вівчар завзятий хмарну гнав отару,
І одну й ту ж пісню вів не перший раз.
Я звернусь до вітру, - дурню, угамуйся!
Відпочинь хоч трохи, день новий настав.
Що було, минеться. Тільки не хвилюйся.
Знаю як болить це, сам любов втрачав.
