Тіні
Тиша-тиша-тиша, гомін понад полем.
Як мені бракує головного болю...
Як мені бракує крисню і азоту,
Ендорфіну, пустки й нечужої ноти.
Закотилось вранці сонце в баговиння.
Я лічу до сотні сутінкові тіні.
Я лічу до сотні - і збиваюсь з ліком.
Стишуються сосни від людського крику.
Замість ліній долі на руках - безодня,
Тіні долічились до нової сотні,
Пригубили тишу, розімкнули межі...
Добрий вечір, тіні. Я між вас сто перша.
