Оля Стасюк Ліс після людей
У лісі пахне вогкістю і тирсою.
Лісовики вилазять з голих пнів.
І мавка із надірваною піснею
Торкає пальцем рани лісові.
О, скільки ще століть їх лікувати?..
Ані пісень немає вже, ні сил.
Який тут бук стояв колись крислатий –
Та й того хтось ще з вечора звалив.
Змішали тирсу, листя, землю, глину,
На цілий ліс накликали біду.
А як ішли, зламали у ліщини
Малесеньку галузку молоду.
27.07.2018 09:03 Каранда Галина => © |
"дім, якого більше немає" - впало в око фото на твіттері. Зачепило... |
01.03.2016 21:08 Сашко Новік => © |
 цікаво |
29.02.2016 22:22 Світлана Рачинська => © |
 Дуже гарно... Не була б ти Мавкою, Олю... Останній так літературно досконально виписаний, чудово!!! |
29.02.2016 15:38 Каранда Галина => © |
 хороша соціальна реклама |
29.02.2016 15:31 Тетяна Чорновіл => © |
 Вдалий екологічний вірш. |
29.02.2016 11:54 Ольга Шнуренко => © |
 Сумно, боляче... А потім люди дивуються, коли стихія нищить їхні домівки... Самі собі копаємо могилу... |
29.02.2016 10:40 Тетяна Белімова => © |
 Сумно. Це - правда. Нищимо природу. |