17.04.2014 18:42
лише 18+
161
    
  7 | 7  
 © Ірина Червінська-Мандич

Я хочу почути, як ти співаєш –

Переповни мій келих

Напоєм із хриплого баритону,

І я вип’ю його

З очима, повними світла

І тіней півтемного простору.


* * *

Розповзлися тіні по стіні

Сплетирукі і чотириногі,

А над сими тінями й собі

Полірольно зблискували роги.

Ліжникова шкура піт сотА

Язички з каміну гріють п’яти.

Капле з ринви за вікном сльота –

Я під гул той люблю засинати

З післяспівом стогонів його,

З дотиком до тіла чоловіка,

Що по венах – наче алкоголь,

А із уст зривався птахом крику.



16.04.2014

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 17.04.2014 22:13  Мальва СВІТАНКОВА => © 

Цікаво!!!
А рядок з каміном - це щось... тонко і гаряче!)

 17.04.2014 21:53  Ганна Коназюк => © 

Вишукано і дуже вже красиво... Розбурхує уяву...))

 17.04.2014 20:55  Світлана Рачинська => © 

чудово
Картинка малюється, що треба! Дуже стильно і по-новаторськи і водночас красиво...

 17.04.2014 19:46  Деркач Олександр => © 

Так, фантазія працює) і текст цікавий

 17.04.2014 19:26  Тетяна Белімова => © 

Іро... Ти мене просто вражаєш! Мені здається, я ніколи ні в кого не читала такого. Принаймні не в жінок! Що ти робиш із словами? Це щось неймовірне! Такий могутній словотвір!
І сама поезія дуже сподобалася! Звісно)))